Блог

Відповідальність за використання неліцензійного програмного забезпечення

14/10/2019 Posted

Останнім часом нам все частіше доводиться надавати правову допомогу під час проведення обшуків, які проводяться в межах розслідування злочинів, пов’язаних з використанням неліцензійного програмного забезпечення.

З нашого досвіду, дуже мало людей, які обізнані з ризиками та відповідальністю, яка настає у випадку вчинення таких правопорушень. Тому, ми підготували для Вас відповіді на найбільш поширені питання, що стосуються відповідальності за використання неліцензійного програмного забезпечення.

Чинним законодавством передбачено три види відповідальності: адміністративна, кримінальна, цивільна. Розглянемо почергово кожну з них.

  • Адмінстративна відповідальність

    Статтею 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (“Порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності”), окрім іншого, передбачено відповідальність за незаконне використання комп’ютерної програми, яка є об’єктом права інтелектуальної власності.

    Вчинення такого правопорушення тягне за собою накладення штрафу від десяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, які призначені для її виготовлення.

    У даному випадку неоподатковуваний мінімумів доходів громадян (НМДГ) становить 17 грн. Таки чином, вище вказана стаття передбачає накладення штрафу у розмірі від 170 грн. до 3400 грн.

    Правопорушення вважається адміністративним, якщо розмір заподіяної правовласнику шкоди не перевищує у двадцять і більше разів неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

    Однак, для цілей кваліфікації та розмежування меж адміністративної і кримінальної відповідальності застосовується не звичайний НМДГ у розмірі 17 грн., а податкова соціальна пільга (50% від прожиткового мінімуму для працездатних громадян).

    Так, відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

    Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

    Згідно з статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет на 2019 рік” з 1 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатної особи в розрахунку на місяць становить 1921 грн.

    З огляду на перелічені правові норми, розраховуємо податкову соціальну пільгу, яка дорівнює 960 грн 50 коп. (50% від прожиткового мінімуму для працездатної особи).

    Тому, якщо розмір шкоди заподіяної правовласнику не перевищує 19 210 грн. (960 грн 50 коп. * 20 = 19 210 грн.), правопорушення вважається адміністративним. Якщо ж розмір шкоди перевищує цю суму, тоді настає кримінальна відповідальність.

  • Кримінальна відповідальність

    Частиною 1 статті 176 Кримінального кодексу України, окрім іншого, передбачена відповідальність за незаконне відтворення, розповсюдження комп’ютерних програм і баз даних, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі.

    Значною є шкода, що у двадцять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто, як зазначалося вище, становить більше, ніж 19 210 грн.

    Вчинення цього кримінального правопорушення карається штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 3400 грн. до 17 000 грн.) або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.

    Частиною 2 статті 176 Кримінального кодексу України, передбачені додаткові кваліфікуючі ознаки вище описаного злочину, зокрема ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди у великому розмірі, караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 17 000 грн. До 34 000 грн.) або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

    Варто відзначити, що якщо неліцензійне програмне забезпечення було встановлене на більш, ніж одному комп’ютері, що зазвичай має місце, є усі підстави стверджувати про факт повторного вчинення злочину. І як наслідок, є підстави для застосування відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 176 КК України.

    Частиною 3 статті 176 Кримінального кодексу України, також передбачені додаткові кваліфікуючі ознаки, а саме: дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою з використанням службового становища або організованою групою, або якщо вони завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі.

    Зазначені дії караються штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 34 000 грн. до 51 000 грн.) або позбавленням волі на строк від трьох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

    Хочемо звернути особливу увагу на таку кваліфікуючу ознаку як вчинення злочину службовою особою з використанням службового становища. Якщо комп’ютери, на яких було встановлено неліцензійне забезпечення, належали юридичній особі, то, за загальним правилом, керівник цієї юридичної особи нестиме відповідальність як посадова особа за ч. 3 ст. 176 КК України.

    Щоб мінімізувати для себе ці ризики, керівник юридичної особи може своїм наказом призначити з числа працівників особу відповідальну за обслуговування відповідного комп’ютерного обладнання. Також юридична особа може укласти договір з іншим суб’єктом господарювання на надання послуг з обслуговування комп’ютерного обладнання.

    Існують ряд інших юридичних схем, які дозволяють захистити юридичну особу та її керівника від відповідальності за використання неліцензійного програмного забезпечення, але їх варто розглядати вже в межах окремої статті.

  • Цивільна відповідальність

    Статтею 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», окрім інших, передбачено право суб’єкта авторського права звертатися до суду з позовом про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права або виплату компенсацій.

    Зокрема, відповідно до п. “г” ч. 2 ст. 52 Закону України “Про авторське право і суміжні права”, суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом як паушальна сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення – як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

    Окрім того, ч. 3 ст. 52 “Про авторське право і суміжні права” передбачено, що суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до Державного бюджету України.

    З огляду на вище описану відповідальність, можна прийти до наступних висновків:

  • найкраще використовувати лише ліцензійне програмне забезпечення;
  • використовувати відповідні аналоги програмного забезпечення, які не потребують ліцензії;
  • якщо ніяк неможливо відмовитись від використання неліцензійного програмного забезпечення – вибудувати юридичну схему, яка дасть змогу мінімізувати ризики настання відповідальності.

    Адвокат Тарас Сенів